Миколаївський професійний ліцей
Ми бажаємо бути професіоналами!

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЧОРНОБОЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

ЧОРНОБОЛЬ В НАШІЙ ПАМ'ЯТІ

Метою заходу стала ідея виховання підростаючої молоді у дусі відповідального та осмисленого ставлення

до власного життя, життя близьких та екологічного стану своєї країни і світу вцілому.

Наскрізною червоною ниткою пройшла ідея розуміння страшного розмаху біди, спричиненого безконтрольною атомною енергією,

трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.

У підготовці та проведенні заходу взяли участь учні І курсу групи № 8 (Давидова О., Романенко Р., Баландіна А.)

та групи № 19 (Щедров Д. та Болгов В.), які виступили у тематичних образах Болю, Зони, Чорнобильської АЕС та ін. 

 

Проникливі слова та звертання до присутніх із закликом пам’ятати про трагедію та цінувати героїзм

ліквідаторів наслідків вибуху на ЧАЕС були підкріплені передачею символічних прапорців – за кожний рік,

коли ми сумуємо та пам’ятаємо про жертв Чорнобилю.

 

Гостями заходу виступили учасники акторської трупи, тоді ще студенти Миколаївського училища культури Лариса Бухвастова,

Наталя та Олександр Ільїні. 

 

Вони розповіли про ті перші місяці після вибуху на атомній станції, коли присутність у зоні Чорнобильської АЕС була вироком.

Наші гості мали у своїм серці мужність, співчуття і небайдужість до людських страждань,

тож відгукнулися на заклик і поїхали до Чорнобиля, щоб допомогти постраждалим, підтримати пожежників

та будівельників-ліквідаторів. Вони на власні очі побачити розмах руйнації, завданої ядерною енергією,

що вийшла з-під контролю. Та разом з правдивими жахіттями Чорнобиля, його радіаційною невідомістю і неосяжністю,

наші гості пізнали красу життя, відчули бажання жити на повну, радіти кожному мирному дню, що передали і учням ліцею.

«Що залишилося в нас. Ця надія?
Вічний та марний, цей подив сумління?
Віра в любов! Віра у щастя! Мрія...
Віра у те що життя ще триває,
Навіть якщо пережив потрясіння.
Ту справжнюю віру - потрібно знайти,
Ні за монети, за срібло придбати.
Шлях той потрібно в одинці пройти,
Надію та віру потрібно пізнати».

Наш земний уклін, довічна вдячність усім, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, заради нас брав участь

у ліквідації наслідків Чорнобильської катастврофи. Лише наші пам’ять та освіченість, розуміння наслідків

власних вчинків та відповідальність за них можуть зробити світ кращим, не допустити повторення трагічних подій,

не забути героїзму та відданості наших попередників.